ЛАПІН Віктор Миколайович

ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Навчальний посібник

Редактор О. В. Жданова

Технічний редактор І. В. Мазінг

Комп'ютерний набір С. В. Клим'юк

Комп'ютерна верстка Д. В. Красюк

Д. Ю. Іщенко

Коректор О. П. Яремчук

Дизайн обкладинки Д. Ю. Іщенко

Оригінал-макет підготовлено в редакційно-видавничому відділі ЛБІ НБУ

Львівський банківський інститут Національного банку України. 79005 м. Львів, просп. Т. Г. Шевченка, 9.

Підписано до друку 01.09.2003. Формат 60x84 '/16. Папір офсетний № 1. Гарнітура Літературна. Друк офсетний. Умови, друк. арк. 8,37.

ЗАТ"ВтОЛ",ДК№І5

03151, м. Київ, вул. Волинська, 60

Зам. 4-702

Зміст

HYPER15

HYPER15

HYPER15

HYPER15

HYPER15

HYPER15

HYPER15

HYPER15

INK \l "_Toc153188313" HYPER14РОЗДІЛ 2 HYPER15

HYPER15

. Класифікація небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища і захист від них HYPER15

HYPER15

\l "_Toc153188317" HYPER142.3. Мікроклімат виробничих приміщень HYPER15

HYPER15

HYPER15

HYPER15

oc153188321 \h HYPER1436HYPER15HYPER15

HYPER15

HYPER15

\h HYPER1445HYPER15HYPER15

ХНІКИ БЕЗПЕКИ HYPER15

лектробезпечність на виробництві HYPER15

ОМ) HYPER15

HYPER15

Toc153188329 \h HYPER1459HYPER15HYPER15

HYPER15

HYPER15

ЖНОЇ БЕЗПЕКИ F _Toc153188332 \h HYPER1460HYPER15HYPER15

HYPER15

Toc153188334 \h HYPER1464HYPER15HYPER15

HYPER15

HYPER15

153188337 \h HYPER1465HYPER15HYPER15

РАТУРА HYPER15

HYPER15

HYPER15



ВСТУП

Причини виробничого травматизму і профзахворювань, ме тоди їх аналізу та заходи щодо попередження й усунення. Мета і зміст курсу Основи охорони праці

Право на здоров'я та безпечні умови праці - невід'ємне право кожної людини в будь-якій країні світу.

Міжнародна статистика свідчить, що в наш час травматизм мо же бути прирівняний до епідемії

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), смертність від нещасних випадків займає третє місце після серцево-судинних та онкологічних захворювань

Щороку у світі трапляється близько 250 млн. випадків виробни чого травматизму (685 тис виробничих травм на день) і 160 млн. ви падків профзахворювань Пов'язані з цим витрати еквівалентні 4% світового валового внутрішнього продукту (ВВП)

У зв'язку з виробничою діяльністю помирає близько 1,1 млн. людей, Із них 25% — від впливу шкідливих і небезпечних речовин Ця цифра перевищує кількість жертв дорожньо-транспортних пригод (999 тис ), воєн (502 тис ), насильства (563 тис ) і ВІЛ/СНІД (312 тис )*

Щодня на виробництві травмується в середньому понад 120 і гине 3-4 особи

Проблема створення безпечних і нешкідливих умов пращ Існу вала й Існує в Україні На сьогодні проблема виробничого травма тизму є дуже гострою

Щороку в Україні на виробництві травмується 60-65 тисяч чоловік, з них до 2 тисяч - гинуть, понад 6 тисяч набувають професійних захворювань, 10 тисяч стають інвалідами

Поза виробництвом гине щороку близько 80 тис чоловік, тоб то у 40 разів більше, ніж на виробництві (у Німеччині приблизно 30 тис чоловік)

Ризик стати жертвою нещасного випадку на виробництві або постраждати від профзахворювання в Україні у 5—8 разів вищий, аніж у розвинутих країнах

Унаслідок цього втрати виробничого потенціалу щороку ста новлять 100—120 тис чоловік, з них 70—80% — у віці 30-35 років

Причини виробничого травматизму і профзахворюваності

Технічні причини.

недосконалість технологічних процесів,

несправність виробничого устаткування, механізмів, інструментів,

конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність охоронних захисних пристроїв,

зношеність устаткування (у деяких галузях досягла 80 відсотків)

Зверніть увагу! Кожний шостий нещасний випадок зі смер тельними наслідками трапляється з технічних причин

Організаційні причини:

порушення вимог, інструкцій, норм, правил, стандартів,

відсутність або неналежне проведення навчань з питань охорони праці,

брак належного контролю та нагляду,

порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту,

незадовільні організація та утримання робочого місця,

невиконання заходів щодо охорони праці,

порушення виробничої дисципліни

Увага! За статистичними даними, рівень смертельного трав матизму на приватних підприємствах у 2,5 рази вищий, аніж у державних

Психофізіологічні причини, які пов'язані з такими чин никами:

• тип нервової системи людини (характер*, темперамент**),

Зверніть увагу! Інтегральна характеристика людини утворюється як сплав рис темпераменту і характеру, фізіо логічною основою якої є тип нервової діяльності. Дослідження свідчать, що психофізіологічні причини станов лять приблизно 10—12% від усіх причин нещасних випадків.

* Охорона праці - 2002 - № 10 6

* Характер — сукупність найбільш стійких психічних рис особливості людини, яка виявляється в її вчинках і діях. Риси характеру дають змогу деякою мірою перед бачити поведінку людини в різних життєвих ситуаціях (трудових процесах)

** Темперамент — індивідуальна особливість психіки людини, в основі якої ле жить відповідний тип нервової системи Виявляється в силі, швидкості, напруженості й урівноваженості перебігу психічних процесів Індивіда в яскравості та стійкості його емоцій і настроїв

У більшості професій властивості темпераменту не вплива ють на кінцеву продуктивність. Вплив їх може виявитися в екстремальних ситуаціях, коли рухливі люди (холерик) швидко реагують (часто неадекватно) на дію виробничої си туації, що склалася, і схильні зробити помилку, а інертні мо жуть розгубитися і не зреагувати на небезпеку, що може призвести до травматизму;

стан здоров'я (хвороба, втома);

незадовільний психологічний клімат у колективі (психічні травми, конфлікти);

уміння створювати і зберігати протягом робочого дня оптимальний робочий психологічний стан (ОРПС). ОРПС складається з трьох компонентів: а) кваліфікаційного; б) емоційного; в) фізичного.

Усі ці приклади вказують на те, що людський фактор у питаннях безпеки праці заслуговує на більшу увагу порівняно з тою, яка йому приділяється.

Слід зазначити, що ключовою фігурою в забезпеченні без печних умов праці в банку є перший керівник. На жаль, багато з них, особливо ті, хто прийшов до керівництва порівняно недавно, не бачать у вирішенні проблем безпеки праці економічної доціль ності. Це нерозуміння часто обертається великими бідами для пра цівників.

Увага! Згідно з даними міжнародної статистики, головним ви нуватцем нещасних випадків є, як не дивно, не техніка, не орга нізація праці, а сам працівник!

Чому ж людина, якій від народження властивий інстинкт само збереження, так часто стає винуватцем своїх травм?

Перша причина випливає з аналізу еволюції людини. Якби бу ла можливість наочно порівняти сучасну людину з тою, що жила 20—30 тисяч років тому, то можна було би помітити, що за цей період людина зовні майже не змінилася. Більше того, деякі фізичні властивості навіть погіршилися (знизилася гострота слуху, немає ті єї сили і витривалості, що була колись). У той же час із розвитком знарядь праці розширився діапазон дії людини на навколишній світ. При цьому, зрозуміло, розширилося коло відповідних реакцій зов нішнього світу на людину в процесі її праці (шум, вібрації, електро магнітні випромінювання), що становить для неї потенційну небезпеку.

Друга причина пов'язана зі зростанням ціни помилки. Якщо в давні часи людина припускалася помилки в процесі своєї роботи, то розплата за неї не була надто великою. Помилка сучасної людини об ходиться їй набагато дорожче (наприклад, ураження електричним струмом призводить до загибелі).

Третя причина, що сприяє зростанню травматизму, — адапта ція людини до небезпеки. Для сучасної людини техніка стала засо бом задоволення багатьох потреб. Використовуючи блага техніки, людина часто забуває, що техніка також є і джерелом небезпеки. Постійна взаємодія з небезпечними машинами призводить до того, що людина нехтує небезпекою, звикає до неї, часто, ігноруючи ви моги, свідомо йде на порушення правил безпеки. Усі ці приклади вказують на те, що людський фактор у питаннях безпеки праці по требує значно більшої уваги порівняно з тією, яка йому зараз приді ляється.

Зверніть увагу! Галузь психологічної науки, яка вивчає психо логічні причини нещасних випадків, що виникають у процесі праці, та інших видів діяльності і психологічні фактори підви щення їх безпеки, називається психологією безпеки.

Об'єктом дослідження психології безпеки є різні види предмет ної діяльності людини, які пов'язані з небезпекою. Психологія безпеки як наука вивчає:

психічні процеси, які породжуються діяльністю і позначаються на її безпеці;

психічний стан людини, який впливає на безпеку її діяльності;

властивості особистості, які мають вплив на безпеку діяльності.

Наслідки травматизму і професійних захворювань

Соціальні:

втрата здоров'я, життя людини;

зниження розвитку суспільного виробництва та формування суспільного буття.

Економічні:

зниження продуктивності праці;

матеріальні збитки;

витрати, пов'язані з оплатою лікарняних, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці;

штрафні санкції.

Зверніть увагу! Кожен випадок виробничого травматизму в індустріальній державі (наприклад європейській) обходиться приблизно в 500—1000 швейцарських франків на день.

В яку суму точно обходиться нещасний випадок в Україні, поки що невідомо (немає статистичного обліку всіх витрат та методики їх визначення). У цілому ж 1998 року виплати на відшкодування у зв'язку зі запо діяною життю і здоров'ю працюючих шкодою досягли 400 млн. гривень.

Методи аналізу виробничого травматизму і профзахворювань

Статистичний метод базується на вивченні травматизму за статистичними документами: звітами, актами, журналами реєс трації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними по казниками: за професіями, робочими місцями, цехами, стажем, віком працюючих, причинами травматизму, обладнанням, яке спри чинило травму. Ці показники використовуються для характеристики рівня ви робничого травматизму на підприємстві й у цілому по галузі та для порівняння різних підприємств за рівнем травматизму.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, санітарно-гігієнічних умов, тобто проводиться гли бокий аналіз небезпечних і шкідливих виробничих чинників. Таким чином, нещасний випадок вивчається комплексно.

Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані це ху (підприємства) позначають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити зони з підвищеною небезпекою, які ви магають ретельного обстеження та відповідних профілактичних за ходів.

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі економіч них втрат, що спричинені виробничим травматизмом і спрямований на з'ясування економічної ефективності витрат на розробку і впро вадження заходів з охорони праці.

Матеріальні витрати визначаються за формулою:

Мтр = Птр + Етр + Стр,

де Птр — витрати виробництва внаслідок травматизму; Етр — економічні витрати; Стр — соціальні витрати.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних розробляють профілактичні заходи щодо відвернення нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних виснов ках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного процесу, обладнання, інструментів вимогам стандартів та ергономіч ним вимогам.

Для того, щоб оцінити рівень травматизму, розраховують по казники його частоти та тяжкості.



де Пчт — показник частоти травматизму; Н — кількість нещасних випадків за певний період; Т — загальна кількість працюючих; Птт — показник тяжкості травматизму; Д — кількість днів непрацездатності за певний період. Показник непрацездатності (Пнп) — це число людино-днів

непрацездатності, що припадає на 1000 працюючих:





Показник матеріальних наслідків визначається за формулою:







де М — матеріальні наслідки нещасних випадків за певний період.

Щоб визначити показники рівня загальної захворюваності, роз раховують показник частоти випадків захворювань Пчз та по казник днів непрацездатності Пдн, які припадають на 100 працюючих:







де З — кількість випадків захворювань за певний період; Д — кількість днів непрацездатності за цей же період; Т — загальна кількість працюючих.

На основі отриманих показників визначають динаміку виробни чого травматизму, професійної та загальної захворюваності за відпо відний період, яка дозволяє оцінити стан охорони праці на підприємстві, правильність обраних напрямів щодо забезпечення здорових та небезпечних умов праці.

В Україні діють нормативи, що регламентують безпеку праці, додержання яких дає можливість створити на підприємстві безпеч ні умови праці. Безпечні та нешкідливі умови праці на виробництві повинні бути забезпечені як підчас проектування підприємств, тех нологічних процесів, машин і обладнання, так і під час їх експлуа тації.

Заходи, що вживаються для запобігання виробничому травма тизмові, умовно можна поділити на технічні, санітарно-гігієнічні, ор ганізаційні, правові та економічні.

Заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійних захворювань Технічні:

застосування засобів, що запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих факторів;

створення комфортного мікроклімату;

розроблення і впровадження безпечного устаткування;

механізація та автоматизація технологічних процесів;

модернізація технологічного обладнання.

Організаційні:

правильна організація роботи, навчання, контроль та на гляд за охороною праці;

розроблення перспективних планів зниження травматизму, своєчасного виконання заходів щодо охорони праці;

дотримання трудового законодавства, міжгалузевих нормативних актів про охорону праці;

упровадження безпечних методів наукової організації праці;

проведення оглядів, лекційної та наочної пропаганди з питань охорони праці;

моральне і матеріальне заохочення за активну роботу з охорони праці.

Санітарно-гігієнічні:

створення нормативного мікроклімату на робочих місцях;

забезпечення робочих місць відповідним освітленням, вентиляційними системами, системами опалення, кондиціювання;

обладнання місць для короткочасного відпочинку працівників;

обладнання санітарно-побутових кімнат;

виявлення джерел виробничого шуму і вібрації та їх усунення або знешкодження їх рівнів тощо.

Правові:

виконання законодавчих актів, норм і правил з охорони праці (охорона праці жінок, підлітків);

регулювання режиму праці і відпочинку;

укладення колективного договору;

своєчасне розроблення інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії;

розслідування нещасних випадків на виробництві тощо.

Економічні:

правильне використання коштів, виділених на охорону праці;

широке залучення коштів із фондів підприємства, позик банків та інше для поліпшення умов праці.

Значне місце в забезпеченні безпечних умов праці належить національній системі охорони праці, удосконаленню державного на гляду і громадського контролю за станом безпеки праці на рівні під приємств, галузей, регіонів.

Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профі лактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Методологічною основою курсу Основи охорони праці є нау ковий аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого облад нання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва з метою виявлення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій. На основі такого аналізу розробляють заходи і засоби щодо усунення несприятливих виробни чих факторів та створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Мета курсу — допомогти студентам оволодіти системою знань з основ охорони праці та виробити вміння і навички у сфері управлін ня охороною праці на виробництві, реалізація яких сприятиме поліп шенню умов праці, підвищенню її продуктивності, запобіганню професійним захворюванням, виробничому травматизму, аваріям.

Посібник Основи охорони праці складається з чотирьох роз ділів і вступу, які охоплюють питання охорони праці, потрібні для під готовки майбутнього фахівця-економіста, а саме:

Правові та організаційні питання охорони праці.

Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії.

Основи техніки безпеки.

Основи пожежної безпеки.

РОЗДІЛ 1

ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

правові основи та організаційні положення з охорони праці;

аналіз і профілактика виробничого травматизму та професійних захворювань;

методологія розслідування та обліку виробничого травматизму і професійних захворювань (отруєнь);

питання управління охороною праці на виробництві;

соціальне та економічне значення охорони праці.



Законодавство України про охорону праці

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємопов'язаних законодавчих і нормативно-пра вових актів, що регулюють відносини в галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних і лікувально-про фесійних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є: Конс титуція України (так, стаття 45 проголошує: Кожен має право на відпочинок. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна три валість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та свят кові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом; стаття 43: Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче визначеної законом; стат тя 50: Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди), закони України Про охорону праці, Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та про фесійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, Кодекс законів про працю України (КЗпП) і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці є Закон України Про охорону праці", дія якого поши рюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності. Закон визначає основні поло ження щодо реалізації конституційного права працівників на охоро ну їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єди ний порядок організації охорони праці в Україні.

У законі враховано основні вимоги конвенцій і рекомендацій Міжнародної організації праці (МОП) щодо безпеки і гігієни пра ці та виробничого середовища, регулювання відносин охорони праці в передових країнах, досвід охорони праці в України в попе редні роки.

Принципи державної політики в галузі охорони праці

У Законі України Про охорону праці (стаття 4) визначаються принципи державної політики в галузі охорони праці:

пріоритет життя і здоров'я працівників, повна відповідаль ність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій і продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм із цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони довкілля;

соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

установлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

використання економічних методів управління охороною праці, участь держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить чинному законодавству;

інформування населення, проведення навчання, професій ної підготовки і підвищення кваліфікації працівників із питань охорони праці;

забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжна родного співробітництва.

Для реалізації цих принципів в Україні створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення при Кабінеті Міністрів України; Державний комітет з нагляду за охороною праці; Національний науково-дослідний інститут охорони праці (ННДІОП); навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці. В обласних, районних, міських органах виконавчої влади функціону ють служби охорони праці.

Необхідно зазначити, що Закон Про охорону праці передба чає чітку систему державного управління охороною праці — від уря ду до підприємства.

Функції органів державного управління охороною праці в Україні

Кабінет Міністрів України забезпечує:

реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

подає на затвердження Верховній Раді України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

встановлює єдину державну статистичну звітність із питань охорони праці.



Державний комітет України з нагляду за охороною праці*:

здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі;

розробляє за участю міністерств, інших центральних орга нів виконавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, об'єднань роботодавців і профспілок загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гі гієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;

координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

опрацьовує і переглядає спільно з органами праці, статистики та охорони здоров'я систему показників обліку умов і безпеки праці;

бере участь у міжнародному співробітництві з питань охорони праці, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід з цих питань, організовує виконання міжнародних договорів і угод з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

одержує від міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевої державної адміністрації та підприємств інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань.

Міністерство праці та соціальної політики України:

забезпечує державну експертизу умов праці;

визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведен ня атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці;

бере участь у розробленні нормативно-правових актів з охорони праці.

Для координації, удосконалення роботи з охорони праці і кон тролю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються служби охорони праці.



Гарантії прав на охорону праці

Стаття 5. Права на охорону праці під час укладення трудового договору

При укладенні трудового договору громадянин має бути поін формований власником під розписку про умови праці на підприємст ві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслід ки їх впливу на здоров'я та про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного до говору.

Стаття 6. Права працівників на охорону праці під час ро боти

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних проце сів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використо вуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні від повідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здо ров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого сере довища чи довкілля.

Зверніть увагу! За період простою з причин, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов комплексного договору з цих питань.

Зверніть увагу І Цього року працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше ніж тримісячний заробіток.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, ок ремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за праців ником зберігається місце роботи, а також середній заробіток.

Стаття 7. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умо вами праці:

безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою;

мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення;

скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку;

пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Зверніть увагу! Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати згідно з колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Стаття 8. Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджу вальними засобами

На роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видають безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби.

Стаття 9. Відшкодування власником шкоди в разі ушкодження здоров'я працівників або в разі їх смерті

Відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров'я працівника або в разі його смерті здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України Про загально обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захво рюванням, зберігаються:

місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності;

час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком;

у разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводиться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

*Указ Президента України від 18 вересня 2002 р. (№ 834/2002).

Зверніть увагу! Роботодавець може за власні кошти здійсню вати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати від повідно до колективного чи трудового договору.

Стаття 13. Управління охороною праці та обов'язки ро ботодавця

Роботодавець зобов'язаний: створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законо давства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і не щасних випадків власник зобов'язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити при необхідності професійні аварій но-рятувальні формування.

Зверніть увагу! Роботодавець несе безпосередню відповідаль ність за порушення зазначених вимог

Стаття 14. Обов'язок працівників щодо додержання вимог нормативна-правових актів з охорони праці Працівник зобов'язаний:

дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального за хисту;

додержуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

проходити в установленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди;

Зверніть увагу! Працівник несе безпосередню відповідальністьза порушення зазначених вимог.

Стаття 17. Обов'язкові медичні огляди працівників пев них категорій

Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінан сування та проведення попереднього (підчас прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів праців ників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небез печними умовами праці або таких, де є потреба в професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб ві ком до 21 року.

Зверніть увагу! Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Особливу увагу при вивченні Закону Про охорону пра ці слід також звернути на питання охорони праці жінок, неповно літніх та інвалідів (ст. 10, 11, 12).

Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

Стаття 44. Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці

За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкоду діяльності посадових осіб орга нів державного нагляду за охороною праці, а також представників професійних спілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягу ються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, криміналь ної відповідальності згідно із законом.

Дисциплінарна відповідальність полягає в накладанні дисцип лінарних стягнень, передбачених чинним законодавством. Відповід но до статті 147 КЗпП встановлено такі дисциплінарні стягнення, як догана та звільнення з роботи. Право накладати дисциплінарні стяг нення на працівників має орган, який користується правом прийнят тя на роботу цього працівника. Дисциплінарне стягнення може бути накладене з ініціативи органів, що здійснюють державний і громад ський контроль за охороною праці. За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні дис циплінарного стягнення потрібно враховувати ступінь тяжкості вчи неного проступку і заподіяну ним шкоду, обставин, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.

Адміністративна відповідальність регулюється Кодексом Укра їни про адміністративні правопорушення (ст. 41 КУпАП) і передбачає накладання на винних осіб грошового штрафу в розмірах, зазначених у статті 43 Закону України Про охорону праці.

Зверніть увагу! Право накладати адміністративні стягнення з причин, зазначених у статті 43 Закону України Про охорону праці, мають службові особи Держнаглядохоронпраці. Адмі ністративній відповідальності підлягають особи, які досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку.

Матеріальна відповідальність включає відповідальність як працівника, так і роботодавця. У статті 130 КЗпП зазначається, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству (установі) через порушення покладених на них обов'язків, у тому числі і внаслідок порушення правил охорони пра ці. Матеріальна відповідальність установлюється лише за пряму дій сну шкоду і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству (установі) протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця від повідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Матеріальна відповідальність може бути накладена незалеж но від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Роботодавець або уповноважена ним особа (орган) несе матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду працівникові незалежно від наявності вини, якщо не доведе, що шкоду заподіяно внаслідок непереборної сили або умислу потер пілого. Збитки у зв'язку з порушеннями законодавства про охорону праці можуть включати відшкодування потерпілому втраченого за робітку, одноразову допомогу, додаткові витрати на лікування, про тезування, якщо потерпілий залишився живим, а також витрати на поховання в разі смерті потерпілого, одноразову допомогу на сім'ю та на утриманців.

Кримінальна відповідальність регулюється Кримінальним кодексом України (ст. 135 і ст. 218-220):

якщо порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці створило небезпеку для життя або здоров'я громадян. Карається виправними роботами на строк до одного року або штрафом до п'ятнадцяти мінімальних розмірів заробітної плати. Те саме діяння, якщо воно спричинило нещасні випадки з людьми, карається позбав ленням волі на строк до чотирьох років;

суб'єктом кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка юридична та фізична особа, яка використовує найману працю, незалежно від форм власності, а також роботодавець або уповноважена ним особа, на яких законом або на підставі наказу, посадової інструкції і спеціального розпорядження безпосередньо покладено обов'язок забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону праці. Кримінальна відповідальність визнача ється в судовому порядку.

Закон України Про загальнообов'язкове державне соціаль не страхування від нещасних випадків на виробництві та профе сійного захворювання, які спричинили втрату працездатності*.

Цей закон визначає правову основу, економічний механізм та ор ганізаційну структуру загальнообов'язкового соціального страхуван ня громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованого.

Завданнями Фонду соціального страхування є:

здійснення профілактичних заходів щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві, профзахворюванням, що викликані умовами праці;

ужиття необхідних заходів щодо підвищення (відновлення) здоров'я та працездатності потерпілого;

компенсація працівникові (або членам його родини) шкоди, заподіяної його здоров'ю.

Підприємства роблять внески до Фонду соціального стра хування. До виплат за кошти соціального страхування належать:

• оплата тимчасової непрацездатності;

• оплата санаторно-курортного обслуговування потерпілих. Слід знати, що класифікація підприємств за класами страхових

внесків ураховує характер травмонебезпечності підприємства, можливості нещасного випадку, умови праці та стану техніки безпеки.

Працівники одного підприємства можуть бути поділені на групи залежно від умов праці та стану техніки безпеки в структурних під розділах підприємства.

Віднесення підприємства до класу тарифу страхових внесків на соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захво рювань проводиться на підставі висновку державного нагляду за охороною праці за участі інших зацікавлених сторін.

Зверніть увагу! Вивчаючи питання соціального страхування, слід ознайомитися з досвідом розвинутих країн щодо соціаль ного страхування і запобігання нещасним випадкам.

* Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1999. - № 46-47. - С. 403.

Одним з головних документів, який визначає виконання служ бових обов'язків працівників, є Кодекс законів про працю України (КЗпП)*. Кодекс трактує вимоги до трудової діяльності громадян Ук раїни і регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зрос танню продуктивності праці і поліпшенню її якості. Кодекс спрямований на охорону трудових прав працюючих.

Зверніть увагу! Правове регулювання охорони праці не обмежується главою XI Охорона праці. Норми щодо охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗпІІ України.

У главі І Загальні положення викладено основні трудові пра ва та обов'язки працівників, особливості міжнародних угод або дого ворів з питань трудового законодавства, а також додаткові пільги працівникам, які можуть бути надані їх підприємствами.

Глава II Колективний договір. Колективний договір є най важливішим документом у системі нормативного регулювання між власником і працівниками з першочергових соціальних питань, у то му числі з питань охорони праці.

Договір укладається на основі чинного законодавства між власни ком або уповноваженим ним органом і профспілковими уповноважени ми з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, узгодження інтересів працівників, власників та уповноваже них ним органів.

Колективний договір повинен містити основні положення з пи тань праці і заробітної плати, положення щодо робочого часу, часу відпочинку, матеріального стимулювання виробництва і праці, зміц нення виробничої і трудової дисципліни, соціальні питання тощо.

Договір укладається в письмовій формі на термін, що вказуєть ся в договорі, і поширюється на всіх працівників установи.

1.2. Нормативно-правові акти з охорони праці

Крім законодавчих актів України, правові відноси ни у сфері охорони праці регулюються нормативно-правовими акта ми з охорони праці.

Нормативно-правові акти з охорони праці — це правила, нор ми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання.

Перелік законодавчих і нормативно-правових актів наведено в Додатку 2.

До найважливіших нормативно-правових актів із питань охорони праці відносять державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП).

Залежно від сфери дії ДНАОП можуть бути міжгалузевими або галузевими.

Державні міжгалузеві нормативні акти про охорону праці — це ДНАОП загальнодержавного користування, дія яких поширюється на всі підприємства, організації України незалежно від галузей на лежності.

Галузеві ДНАОП поширюються тільки на певну галузь у мас штабі України і передбачають гарантії безпечних умов праці, що спе цифічні тільки для даної галузі.

ДНАОП поділяються на вісім видів уніфікованої форми для од накового застосування.

Кожний вид має свій цифровий код. Це такі види:

правила — 1;

стандарти — 2;

норми — 3;

положення, статути — 4;

інструкції, керівництва, вказівки — 5;

рекомендації, вимоги — 6;

технічні умови безпеки — 7;

переліки — 8

та інші.

Залежно від державних органів, що затвердили міжгалузеві ДНАОП, акти поділяються на вісім груп. Ці групи для машинного опрацювання даних державного реєстру мають такі цифрові позна чення:

0.00 Держнаглядохоронпраці;

0.01 МНС (Департамент пожежної безпеки);

0.02 Міністерство ВС (безпека руху);

0.03 МОЗ;

* Затверджено Законом Української РСР від 1 грудня 1971 року і введено в дію з 1 червня 1972-го. До нього неодноразово вносилися зміни і доповнення.

0.04 Держатомнагляд;

0.05 Міністерство праці;

0.06 Держстандарт;

0.07 Мінбудархітектури.

Зверніть увагу! Згідно із Законом України Про охорону праці (ст. 28) нормативна-правові акти переглядаються в міру впро вадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше ніж один раз на десять років.

Для машинного опрацювання державні нормативні акти про охо рону праці кодуються відповідно до схеми, представленої на рис. 1.1.



Галузеві нормативні акти поділяються на групи, що мають циф рове позначення відповідного класифікатора, складеного на основі Загального класифікатора галузей народного господарства України (рис. 1.2).

Наприклад: 1.1.10 — електроенергетика; 1.3.10 — хімічна промисловість; 9.6.00 — фінансова, банківська діяльність.



Державні нормативні акти (ДНАОП) потрібно відрізняти від ві домчих документів про охорону праці (ВДОП), які можуть розробляти ся на їх основі і затверджуватися міністерствами, відомствами України або асоціаціями, концернами та іншими об'єднаннями підприємств для конкретизації вимог ДНАОП відповідно до специфіки галузі.

Держстандарти колишнього СРСР (ГОСТ, ССБТ) застосову ються на території України до їх заміни іншими нормативними акта ми, якщо вони не суперечать чинному законодавству України.

Нормативно-правові акти з охорони праці, що діють у межах підприємств

Роботодавець або уповноважений ним орган розробляють на основі ДНАОП і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємс тва. Відповідно до рекомендацій Держнаглядохоронпраці щодо По рядку опрацювання і затвердження нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві (наказ № 132 Державного комітету з нагляду за охороною праці від 12 грудня 1993 року) до основних нормативних актів підприємства належать:

Положення про систему управління охороною праці на підприємстві;

Положення про службу охорони праці підприємства;

Положення про комісію з питань охорони праці підприємства;

Положення про роботу уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці;

Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;

Положення про організацію та проведення первинного і повторного інструктажів, а також пожежно-технічного мі німуму;

Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці;

Положення про організацію попереднього і періодичного медичного огляду працівників;

інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт;

Перелік робіт з підвищеною небезпекою;

Перелік посадових осіб підприємства, які зобов'язані про ходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці;

Наказ про порядок забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Згідно з чинним нині в Україні Положенням про розробку інс трукцій з охорони праці, затвердженим наказом Держнаглядохорон праці 29 січня 1998 року за № 9 (ДНАОП 0.00-4.15-98), передбачено періодичність перевірки інструкцій з охорони праці не рідше ніж один раз на п'ять років, а інструкцій для працюючих за професіями або видами робіт, пов'язаними з підвищеною небезпе кою, — не рідше ніж раз на три роки.

Управління охороною праці та її організація на виробництві

Управління охороною праці — це підготовка, при йняття та реалізація рішень щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямова них на забезпечення здоров'я і працездатності людини під час праці.

Система управління охороною праці (СУОП) є складовою за гальної системи керування підприємством.

Об'єктом управління охороною праці є діяльність структурних підрозділів, яка спрямована на створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Суб'єктом управління охороною праці в цілому на підприємстві є його керівник (роботодавець), а в структурних підрозділах (відді лах, службах, цехах) — їх керівники.

Координує всю цю діяльність служба охорони праці підприємст ва, завдання та функції якої викладено в Типовому положенні про службу охорони праці, яке затверджено наказом № 73 Комітету Держнаглядохоронпраці від 3 серпня 1993 року.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про охорону праці робо тодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення наявного рівня охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

упроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг їх технічного стану;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профі лактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організовує проведення аудиту охорони праці, лаборатор них досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначені законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі — акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками в галузі охорони праці;

уживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування в разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Зверніть увагу! Роботодавець несе безпосередню відповідаль ність за порушення зазначених вимог

Згідно зі статтею 15 Закону України Про охорону праці служба охорони праці створюється на підприємствах, в установах та організаціях, число працюючих у яких — 50 осіб і більше.

На підприємствах із кількістю працюючих менше ніж 50 осіб функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємствах із кількістю працюючих менше ніж 20 осіб для виконання функції служби охорони праці можуть залучатися на договірних засадах сторонні спеціалісти, які мають відповідну під готовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцеві.

Функції служби охорони праці:

здійснює оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці;

опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці, сприяє вдосконаленню діяльності в цьому напрямі кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи;

розробляє разом зі структурними підрозділами заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки охорони праці та виробничого середовища, а також реалізації розділу Охорона праці в колективному договорі;

проводить для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці;

організовує забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці;

бере участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, у роботі комісії з питань охорони праці на підприємстві, розробленні положень, інструкцій з охорони праці, що діють у межах підприємства;

сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки;

розглядає листи, заяви та скарги працівників з питань охо рони праці;

надає методичну допомогу керівникам структурних підрозді лів у розробленні заходів з питань охорони праці;

готує проекти наказів та розпоряджень з питань охорони праці;

контролює дотримання чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконання працівниками посадових інструкцій з питань охорони праці, проведення інструктажів з охорони праці, виконання приписів органів державного нагляду, наказів і розпоряджень;

мають право видавати обов'язкові для виконання керівниками структурних підрозділів приписи щодо усунення наявних недоліків, вимагати усунення від роботи працівників, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу і перевірки знань.

Зверніть увагу! Згідно зі статтею 16 Закону України Про охорону праці на підприємстві з метою забезпечення участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці. Рішення комісії мають рекомендаційний характер.

Навчання та перевірка знань з питань охорони праці

Основні напрями та положення щодо навчання та перевірки знань з питань охорони праці визначено такими документами:

Закон України Про охорону праці (стаття 18);

Державна програма навчання та підвищення рівня знань працівників, населення України з питань охорони праці (постанова № 443 КМУ від 18.04.1996 р.);

Типове положення про навчання з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці № 27 від 17.02.1999 р. (ДНАОП 0.00-4.12.99);

Перелік посадових осіб та періодичність проходження ними навчання та перевірки знань з питань охорони праці, затверджений наказом № 94 Держнаглядохоронпраці від 11.10.1993 р. (ДНАОП 0.00-8.01-93).

Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб із питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджує спеціально уповноважений орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

На підприємствах для перевірки знань працівників з питань охорони праці за наказом керівника створюється комісія, до складу якої повинні бути включені представники профспілкового комітету і відповідного місцевого органу державного нагляду за охороною праці.

Перед перевіркою знань працівників на підприємстві організо вують заняття: лекції, семінари, консультації тощо. Результати пере вірки знань працівників оформляють відповідним протоколом.

Навчання і перевірка знань з питань охорони праці здійснюєть ся з такою періодичністю:

з керівниками підприємств, установ та особами, що без посередньо відповідають за організацію охорони праці на підприємстві, — один раз на три роки комісіями навчальних закладів, що мають дозвіл Комітету з нагляду за охороною праці України на проведення такого на вчання;

з керівниками структурних підрозділів (цехів, відділів, служб) — один раз на три роки комісією з питань перевірки знань з охорони праці підприємства або комісіями їх вищестоящих органів (міністерств, відомств, корпорацій тощо);

з працівниками, що виконують роботи з підвищеною небез пекою (ДНАОП 0.00-8.02.93) згідно з наказом № 123 Держнаглядохоронпраці від 30 листопада 1993 року — у строк, установлений відповідальними галузевими нормативними актами, але не рідше ніж раз на рік.

Працівники, участь яких у виробничому процесі не пов'язана з роботами з підвищеною небезпекою, проходять навчання та перевір ку знань у формі інструктажів з питань охорони праці.

Інструктажі з питань охорони праці

За характером і часом проведення інструктажі з охорони праці поділяються:

на вступний;

первинний;

повторний,

позаплановий;

цільовий.

Вступний — проводить спеціаліст з питань охорони праці з усі ма працівниками, яких беруть на роботу.

Вступний інструктаж інструктора проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, спеціально для цього обладнаному, за програ мою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливос тей виробництва.

Первинний, повторний, позаплановий, цільовий проводять на робочому місці керівники структурних підрозділів (відділів, цехів) з обов'язковим практичним показом безпечних прийомів і методів праці.

Результати проведення кожного виду інструктажу фіксують у журналах проведення інструктажів з обов'язковим підписом осо би, яка проводила інструктаж, та інструктованого або в особистій контрольній картці проходження навчання та інструктажів праців ників.

Зверніть увагу! Працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, до роботи не допускаються.

Контроль за станом охорони праці

До основних форм контролю за станом охорони праці належать:

оперативний контроль;

контроль, що проводиться службою охорони праці підприєм ства;

громадський контроль;

адміністративно-громадський;

регіональний;

відомчий контроль вищих органів.



Основні форми державного нагляду та контролю схематично наведено на рис. 1.3.



Оперативний контроль здійснюють керівники робіт і підроз ділів підприємства згідно зі затвердженими посадовими обов'яз ками.

Служба охорони праці контролює виконання вимог безпеки праці в усіх структурних підрозділах та службах підприємства.

Громадський контроль здійснюють: трудові колективи через обраних ними уповноважених, професійні спілки — в особі своїх ви борних органів і представників.

Адміністративно-громадський контроль (триступеневий) за охороною праці на виробництві здійснюється за такою схемою:



1 ступінь. Протягом кожної робочої зміни або робочого дня контролюється хоча б один раз кожне робоче місце. Контроль здійс нює майстер, бригадир, начальник зміни, черговий інженер;

ступінь. Контроль кожного структурного підрозділу здійснює не рідше ніж один раз на тиждень начальник підрозділу (відділу, цеху, дільниці);

ступінь. Не рідше ніж один раз на місяць в обсязі кожного робочого місця всього підприємства контроль здійснюється керівництвом підприємства (власником) і відділом охорони праці підприємства.

Регіональний контроль здійснюють посадові особи місцевих держадміністрацій та рад народних депутатів у межах відповідної те риторії.

Відомчий контроль здійснюється вищими органами керівницт ва (міністерствами, комітетами, об'єднаннями підприємств тощо) че рез відповідні служби, Ідо контролюють виробничу діяльність підприємства.

Підприємство може також запровадити інший вид контролю.

Фінансування охорони праці

Згідно із Законом України Про охорону праці (ст. 19) фінан сування охорони праці здійснюється роботодавцем:

для підприємств незалежно від форм власності або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше ніж 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції;

на підприємствах, що утримуються за кошти з бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевому бюджеті і становлять не менше ніж 0,2 відсотка від фонду оплати праці.



1.4. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві

Відповідно до Закону України Про охорону праці (стаття 22), Положення про порядок розслідування та ведення облі ку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на вироб ництві, затвердженого постановою № 1094 Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року, розслідування нещасних випадків, профзахворювань і аварій покладається на роботодавця або уповно важену ним особу.

Розслідування та облік нещасних випадків

Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних уш коджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворюван ня і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним струмом, блис кавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отри мані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працездатності на один робочий день чи більше або до не обхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу термі ном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.

За результатами розслідування визнаються такими, що пов'язані з виробництвом, і складається акт за формою Н-1 про нещасні випад ки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час:

перебування на робочому місці, на території підприємства або іншому місці роботи протягом робочого часу;

під час проїзду на роботу чи з роботи на транспорті підприємства;

провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий;

ліквідація аварій, пожеж і наслідків стихійного лиха на виробничих об'єктах, що використовуються підприємством;

приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, виконання заходів особистої гігієни;

використання власного транспорту в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця;

прямування працівника до (між) об'єкта(ми) обслуговування за затвердженими маршрутами;

прямування до місця відрядження та в зворотному напрям ку відповідно до завдання про відрядження,

а також нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршен ня здоров'я працівника, за умови, що погіршення стану здоров'я ста лося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих факторів, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законо давством, а робота, що виконувалася, була протипоказана потерпі лому відповідно до медичного висновку про його стан здоров'я.

Повідомлення про нещасні випадки, їх розслідування та ве дення обліку

Одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випад ків зі смертельним наслідком та групових), роботодавець:

а) повідомляє про нещасний випадок орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування (далі — Фонду);

б) організує його розслідування та утворює комісію із розслідування в складі:

спеціаліст служби охорони праці — голова комісії;

керівник структурного підрозділу, членом якого є потерпі лий;

представник профспілкової організації (якщо потерпілий не є членом профспілки — уповноважений трудового колективу).

У разі настання нещасного випадку з можливою інвалідністю до складу комісії із розслідування включається також представник від повідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

Комісія із розслідування зобов'язана протягом трьох діб:

• обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

визначити відповідність умов і безпеки праці нормативно-правовим актам про охорону праці;

з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити — пов'язаний чи не пов'язаний цей випадок із виробництвом;

визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів про охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у двох примірниках, а також акт за формою Н-1 або НТ — у шести примірниках і надіслати його на затвердження роботодавцеві.

Нещасні випадки, про які складається акт за формою Н-1, має бути зареєстрований на підприємстві в спеціальному журналі за встановленою формою.

Акт форми Н-1 або НТ разом із матеріалами розслідування під лягає зберіганню протягом 45 років на підприємстві, працівником якого був потерпілий.

Зверніть увагу! У разі ліквідації підприємства акти розсліду вання нещасних випадків разом із матеріалами розслідування підлягають передачі правонаступникові, який бере на облік ці нещасні випадки, а в разі його відсутності або банкрутства — до державного архіву.

Нещасні випадки з учнями, студентами навчальних закладів, що сталися підчас проходження ними виробничої практики або виконан ня робіт на підприємстві під керівництвом його посадових осіб, роз слідується і береться на облік підприємством. У розслідуванні повинні брати участь представник навчального закладу (стаття 30 Положення про розслідування та облік нещасних випадків). Положенням про розслідування та облік нещасних випадків передбачено, що не скла даються акти за формою Н-1 і не беруться на облік нещасні випадки, якщо потерпілий був відсторонений від роботи через перебування в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.

За результатами розслідування не складається акт за формою Н-1 і не беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками:

під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громад ському або іншому транспорті;

за місцем постійного проживання;

унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними речовинами;

під час скоєння крадіжок або інших злочинів;

у разі природної смерті або самогубства.

За підсумками такого розслідування складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм).

Нещасні випадки, що сталися внаслідок погіршення стану здо ров'я працівника (приступ серцевої недостатності, інфаркт тощо), розслідуються на загальних підставах відповідно до Положення про порядок розслідування та облік нещасних випадків, профзахворювань і аварій на підприємствах, в установах та організаціях. Такий нещас ний випадок береться на облік, якщо:

погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних або інших шкідливих виробничих фак торів;

робота, що виконувалася, була протипоказана для потерпілого відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я.

Спеціальне розслідування нещасних випадків

Спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки:

зі смертельним наслідком;

групові (з двома і більше працівниками);

випадки смерті на підприємстві;

випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків.

Про груповий нещасний випадок мають бути повідомлені:

територіальний орган державного нагляду за охороною праці;

прокуратура;

робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального стра хування;

орган, до сфери управління якого належить підприємство;

профспілкова організація, членом якої є потерпілий;

вищестоящий профспілковий орган;

місцевий відділ з надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення та ін. (у разі необхідності).

Розслідування цього випадку проводиться протягом не більше ніж 10 робочих днів комісією, яка призначається наказом керівника територіального органу державного нагляду за охороною праці в та кому складі:

представник територіального органу державного нагляду за охороною праці — голова комісії;

представник відповідного органу виконавчої дирекції Фонду;

роботодавець;

представник органу, до сфери управління якого належить підприємство;

представник профспілкової організації підприємства;

представник вищестоящого профспілкового органу.

У разі необхідності до участі в розслідуванні залучають пред ставників інших зацікавлених організацій (санепідемслужба, проку ратура та ін.). За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5, а також акт за формою Н-1 або НТ на кожного потерпілого окремо.

Розслідування та облік хронічних профзахворювань і отруєнь

Усі вперше виявлені хронічні професійні захворювання та отру єння підлягають розслідуванню (віднесення захворювання до профе сійного проводиться відповідно до Списку профзахворювань, затвердженого постановою № 1662 Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2000 року).

Зверніть увагу! Професійний характер захворювання визначає експертна комісія в складі спеціалістів лікувально-профілак тичних установ та закладів охорони здоров'я, яким надано та ке право.

Розслідування причин кожного випадку виявлення профзахво рювання проводиться протягом 10 робочих днів комісією в складі представників:

санепідемстанції — голова комісії;

лікувального закладу;

підприємства;

профспілкової організації, членом якої є хворий;

відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду. За результатами розслідування комісія повинна скласти акт за

формою П-4 у шести примірниках. У цьому акті мають бути зазначе ні заходи щодо запобігання розвиткові профзахворювання, забезпе чення нормалізації умов праці, а також визначені особи, які не виконали норм (правила, гігієнічні регламенти).

Зверніть увагу! У разі втрати працівником працездатності внаслідок професійного захворювання роботодавець направляє потерпілого на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК) для розгляду питання подальшої його працездатності.

Розслідування та облік аварій

Аварії поділяються на дві категорії.

До І категорії відносять аварії, унаслідок яких:

• загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;

збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;

стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства; зруйновано будівлі, споруди, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників підприємства чи населення.

До ІІ категорії відносять аварії, унаслідок яких:

загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;

зруйновано будівлі, споруди, що створило загрозу життю і здоров'ю працівників цеху, дільниці із чисельністю 100 пра цівників і більше.

Розслідування аварій з нещасними випадками проводиться згід но з вимогами Положення щодо розслідування нещасних випадків.

Розслідування аварій без нещасних випадків проводиться комі сією, що створюється:

у разі аварій І категорії — наказом міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади;

у разі аварій II категорії — наказом керівника органу, до сфери управління якого належить підприємство, чи розпорядженням органу виконавчої влади.



Комісія зобов'язана протягом 10 робочих днів розслідувати ава рію і скласти акт за формою Н-5.

Облік аварій І і II категорій здійснюють підприємства, відповід ні органи державного управління та нагляду за охороною праці з ре єстрацією їх у журналі за встановленою формою.

Розслідування та облік нещасних випадків невиробничого ха рактеру

Під нещасними випадками невиробничого характеру слід розумі ти не пов'язані з виконанням трудових обов'язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок сти хійного лиха, контакту з тваринами тощо (далі — нещасні випадки), які призвели до ушкодження здоров'я потерпілих.

Розслідування нещасних випадків невиробничого характеру про водиться відповідно до Положення про порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постано вою № 270 Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року.

Розслідуванню згідно з цим Положенням підлягають нещасні випадки, що сталися під час:

прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації (далі — організації) і не використовувався в інтересах цієї організації;

переміщення повітряним, залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним транспортом, в електротранспорті, метрополітені, на канатній дорозі, фунікулері та на інших видах транспортних засобів;

виконання громадських обов'язків (рятування людей, захист власності, правопорядку тощо, якщо це не входить до службових обов'язків);

виконання донорських функцій;

участі в громадських акціях (мітингах, демонстраціях, агітаційно-пропагандистській діяльності тощо);

участі в культурно-масових заходах, спортивних змаганнях;

проведення культурних, спортивних та оздоровчих заходів, не пов'язаних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах;

використання газу в побуті;

учинення протиправних дій проти особи, її майна;

10)користування або контакту зі зброєю, боєприпасами та ви буховими матеріалами;

11)виконання робіт у домашньому господарстві, використання побутової техніки;

12)стихійного лиха;

13)перебування в громадських місцях, на об'єктах торгівлі та побутового обслуговування, у закладах лікувально-оздо ровчого, культурно-освітнього та спортивно-розважально го призначення, в інших організаціях.

Факт ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку вста новлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад.

Документом, який підтверджує ушкодження здоров'я особи, є листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу.

Нещасні випадки розслідуються незалежно від того, чи був по терпілий у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.

Рішення щодо розслідування нещасного випадку приймається керівником організації на підставі звернення потерпілого, листка непрацездатності або довідки лікувально-профілактичного закладу.

У разі відмови організації провести розслідування нещасного випадку потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, може звернутися до районної держадміністрації (виконавчого органу місь кої, районної в місті ради), яка вирішує питання щодо проведення цього розслідування.

Розслідування нещасного випадку проводиться комісією, утво реною організацією, де працює потерпілий, у складі не менше ніж трьох осіб:

голова комісії — посадова особа, яку визначає керівник організації;

члени комісії — керівник відповідного структурного підрозділу, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу, якщо потерпілий не є членом профспілки.

Розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10 ка лендарних днів після утворення комісії. У разі потреби цей термін може бути продовжений керівником організації, який призначив роз слідування.

За результатами розслідування нещасного випадку складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм), який затверджуєть ся керівником організації, що проводив розслідування.

Акти за формою НТ, які складають за результатами розсліду вання нещасних випадків з працюючими особами, зберігаються в ор ганізації разом з матеріалами розслідування протягом 45 років.

Зверніть увагу! Роботодавець та посадові особа, які проводи ли розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, несуть відповідальність згідно зі законодавством за своєчасне й об'єктивне їх розслідування та прийняття рі шень.

Штрафні санкції до юридичних і фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю посадових осіб та працівників

Згідно зі статтею 43 Закону України Про охорону праці за порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпо ряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи притягуються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу в порядку, встановле ному законом:

максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи;

несплата штрафу тягне за собою нарахування на суму штрафу пені в розмірі двох відсотків за кожний день прострочення.

Зверніть увагу! Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржено в місячний строк у судовому порядку.

Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому ушкоджен ням його здоров'я

Законодавством забезпечується захист інтересів тих працівни ків, які були важко травмовані і стали інвалідами, а також утриман ців і членів сімей загиблих. Для них установлено мінімальний розмір одноразової допомоги, що становить:

у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання — не менше ніж п'ятирічний заробіток працівника на його сім'ю і, крім того, не менше ніж однорічний заробіток на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, яка народиться після його смерті;

у разі стійкої втрати професійної працездатності — не мен ше від суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності, але не вище за чотирикратний розмір граничної суми заробітної плати (доходу);

страхові виплати потерпілому під час його професійної реабілітації здійснюють щомісячні страхові виплати в розмірі середньомісячного заробітку протягом строку, визначеного програмою реабілітації;

якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, Фонд соціального страхування надає допомогу в розмірі 100 відсотків середнього заробітку. При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачує роботодавець із коштів підприємства;

потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше ніж один раз на три роки, а інвалід І групи — щороку безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування;

моральна (немайнова шкода), заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків у формі одноразової страхової виплати в розмірі, що не перевищує двохсот розмірів мінімальної заробітної плати.



Зверніть увагу! Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається в судовому порядку

Увага! Відсоток втрати професійної працездатності внаслі док нещасного випадку (профзахворювання) визначає медико-соціальна експертна комісія (МСЕК), а страхові виплати здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до колективного трудового договору між профспіл ковою організацією та адміністрацією підприємства, розмір одно разової допомоги може бути й більшим Крім того, власник відшкодовує потерпілому втрати на медичну та соціальну допомогу. Законодавством передбачено можливість зменшення розміру одно разової допомоги тільки в разі, коли виробнича травма сталася вна слідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону пращ, але не більше ніж на 50 відсотків

Зверніть увагу! Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соці альної реабілітації, а також страхових виплат є акт розсліду вання нещасного випадку або професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами

ПЕРЕЛІК

обставин, за яких настає страховий випадок державного

соціального страхування громадян від нещасного випадку

на виробництві та професійного захворювання

Виконання трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відрядженні

Перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому міс ці роботи протягом робочого часу, починаючи з моменту приходу на підприємство до виходу, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового роз порядку, або за дорученням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихід ні та святкові дні

Приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед по чатком роботи і після її закінчення, виконання заходів особистої гігієни

Проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства або на транспортному засобі іншого підприємства, яке надало його згідно з договором (за явкою), за наявності розпорядження роботодавця

Використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно до встановленого порядку

Провадження дій в інтересах підприємства, на якому громадянин працює, тобто дій які не входять до його виробничого завдання чи прямих обов'язків

Ліквідація аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством

Надання підприємством шефської допомоги

Перебування на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов'язана з виконанням трудових (посадових) обов'язків або з дією небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або середовища

Прямування до (між) об'єкта(ми) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь якого об'єкта за дорученням роботодавця

Прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження

Настання природної смерті під час перебування на підземних роботах або після виходу на поверхню внаслідок гострої серцево-судинної недостатності

Скоєння самогубства, пов'язане з перевищенням строку перебування в рейсі, обумовленого колективним договором, або настання природної смерті внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних та шкідливих виробничих факторів на суд пах морського та рибопромислового флотів

Зникнення працівника, пов'язане з можливістю нещасного випадку з ним під час виконання трудових (посадових) обов'язків (після оголошення його померлим у судовому порядку)

Заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивства під час виконання або у зв'язку з виконанням працівником трудових (посадових) обов'язків незалежно від порушення кримінальної справи.



Висновки

Реформування економіки й усієї системи держав ного і господарського управління об'єктивно зумовило появу низки законодавчих і нормативних актів про охорону праці Основним за конодавчим документом у галузі охорони праці є Закон України Про охорону праці

Причинами багатьох нещасних випадків і грубих порушень тех нологічної дисципліни є недбалість як безпосередніх виконавців, так і спеціалістів, а також керівників підприємств, їхня некомпетентність у питаннях охорони праці, брак належного контролю.

Головна мета управління охороною праці є створення здорових безпечних умов праці, поліпшення виробничого побуту, запобігання травматизмові і профзахворюванням.

Питання для самоконтролю

Дайте визначення охорони праці і розкрийте методологічні основи ви вчення курсу Основи охорони праці.

Назвіть основні розділи курсу Основи охорони праці та їх зміст.

Назвіть принципи державної політики в галузі охорони праці.

Які гарантії прав громадян на охорону праці ви знаєте?

Назвіть обов'язки працівників щодо виконання вимог нормативних актів про охорону праці.

Яка існує відповідальність за порушення законодавства про охорону праці?

Назвіть основні причини травматизму на виробництві та заходи щодо його попередження.

Назвіть функції і завдання служби охорони праці на виробництві.

Як проводиться навчання та інструктаж з питань охорони праці?

Назвіть види державних нормативних актів про охорону праці (ДНАОП), дайте їм характеристику.

Який порядок проведення розслідування нещасного випадку на виробництві?

Згідно з яким порядком проводять спеціальне розслідування?

Який порядок проведення розслідування профзахворювань (отруєнь)?

Порядок проведення розслідування аварій (катастроф).

Назвіть методи аналізу виробничого травматизму і розкрийте їх зміст.

РОЗДІЛ 2

ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЇ, ГІГІЄНИ ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ

основи організації виробничої санітарії та гігієни;

класифікація небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, захист від них;

фізіологічні особливості різних видів діяльності;

взаємозв'язок культури виробництва та охорони праці.



Дослідження показують, що одним із важливих чинників не щасних випадків та аварій на виробництві є низька організація куль тури виробництва та охорони праці на підприємстві. Тому в розділі поряд з технічними заходами, акцентується увага на вивченні питані взаємовідносин людини в системі людина — техніка — виробниче середовище під час виконання трудових операцій.

2.1. Умови праці на виробництві. Класифікація небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища і захист від них

У процесі праці людина взаємодіє з предметами знаряддями праці, а також іншими людьми. Крім того, на неї діють різні параметри виробничого середовища — температура, вологість рух повітря, шум, вібрація, шкідливі речовини, різні випромінювання. Усе це в сукупності і створює умови, в яких людина працює. Здоров'я і працездатність людини, її ставлення до роботи і результат праці — усе це значною мірою залежить від умов праці: за несприятливих умов різко знижується продуктивність праці і виникають передумови виникнення професійних захворювань.

Під умовами праці розуміють сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров'я і працездатність людини процесі праці.

Можна виділити три основні групи факторів, що формують умови праці*:

соціально-економічні, дія яких обумовлює характер умов праці;

технічні та організаційні, що впливають на формування умов праці на робочих місцях;

• природні, дія яких обумовлюється не лише особливостями природного середовища, а й передбачає додаткові вимоги до устаткування, технології, організації виробництва та праці.

До першої групи належать нормативно-правові (законодавчі і нормативні норми, стандарти тощо), соціально-психологічні (психо логічний клімат у колективі, ставлення працівника до роботи тощо) та економічні фактори (система пільг і компенсацій, моральне і ма теріальне стимулювання тощо).

До другої групи належать усі складові безпосередньо виробни чого процесу (засоби і знаряддя праці, технологічні процеси, органі заційні форми виробництва, режим праці і відпочинку).

До третьої групи належать кліматичні, геологічні і біологічні особливості умов праці.

У виробничому процесі всі ці групи факторів об'єднані різними взаємними зв'язками і в комплексі діють на людину, формуючи умо ви праці.

Класифікація небезпечних і шкідливих виробничих факто рів, захист від них

Фактори, що діють на людину в процесі виробництва, можуть призводити до різних наслідків:

травми або раптове різке погіршення стану здоров'я (не безпечні фактори);

зниження працездатності і захворювання (шкідливі фактори).

Залежно від рівня і тривалості дії шкідливий фактор може ста ти небезпечним.

Згідно з ГОСТом 12.0.003-74 ССБТ. Небезпечні і шкідливі виробничі фактори. Класифікація небезпечні і шкідливі фактори поділяються на чотири групи:

1) фізичні:

підвищена швидкість руху повітря;

підвищена або понижена вологість;

* Классификация факторов, воздействующих на формирование условий труда. - М., 1997.

підвищений або понижений атмосферний тиск;

недостатня освітленість;

конструкції, що руйнуються;

підвищений рівень статичної електрики та ін.;

2) хімічні:

хімічні елементи, речовини та сполуки, які перебувають у різному агрегатному стані (твердому, газоподібному, рідкому);

які різними шляхами проникають в організм людини (через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіряний покрив та слизові оболонки);

які за характером дії виділяють речовини (токсичні, наркотичні, подразнюючі, задушливі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні і такі, що впливають на репродуктивну функцію);



3) біологічні:

макроорганізми (рослини та тварини);

мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші);

4) психофізіологічні:

фізичні перевантаження (статичні і динамічні);

нервово-психічні перевантаження (розумові, емоційні, перевантаження аналізаторів, монотонність праці).

Комплекс чинників, що викликають шкідливі і небезпечні умо ви на робочому місці, потребує проведення відповідних заходів, які би підтримували оптимальні або допустимі параметри виробничого середовища.

Це досягається як технічними засобами, так і організаційними заходами:

оптимізацією метеоумов у приміщеннях з допомогою венти ляції і кондиціювання повітря;

освітленням приміщень і робочих місць;

використанням засобів індивідуального і колективного захисту;

механізацією та автоматизацією виробничих процесів, особливо тих, на яких неможливо уникнути дії шкідливих факторів;

організацією режимів праці і відпочинку працівників.



2.2. Фізіологічні особливості різних видів діяльності

Діяльність — специфічна, притаманна людині фор ма активного ставлення до навколишнього світу.

З погляду фізіології праці, трудову діяльність людини можна умовно поділити на фізичну та розумову.

Фізична діяльність визначається в основному роботою м'язів, до яких у процесі роботи посилено припливає кров, забезпечуючи надходження кисню та виведення продуктів окислення. При цьому відбувається витрата енергії.

За величиною енерговитрат роботи поділяють на три категорії: легкі, середньої важкості та важкі. Першу і другу категорії, у свою чергу, поділяють на відповідні групи.

Зверніть увагу! Згідно з цією класифікацією, до легких віднесено розумові та нервово-емоційні роботи. Насправді важкість цих робіт визначається не стільки м'язовими, скільки нервовими навантаженнями. Тому поділ робіт на групи за показниками енергозатрат має обмежене застосування і стосується в основному фізичної праці..

Розумова діяльність людини визначається головним чином участю в трудовому процесі центральної нервової системи та органів чуття.

Порівняно з фізичною діяльністю при окремих видах розумової діяльності (робота економістів, операторів ЕОМ та інших) напруженість органів чуття зростає в 5 - 10 разів. Послідовна комп'ютеризація виробничих процесів у сфері економічної діяльності призводить до того, що основними функціями працівників є сприйняття та пере робка інформації і на основі виконання операцій з документами. Людина-оператор стає складовою ланкою системи людина — техніка. Така праця характеризується великим навантаженням на органи чут тя, вищі психологічні функції — пам'ять і мислення, вимагає зосеред женої уваги та вольових зусиль, що посилює нервово-емоційне напруження.

Важливою ознакою розумової праці є те, що виконавцеві немає потреби інтенсивно використовувати м'язову енергію, а програма його дій складна й динамічна. Розумова праця вимагає напруження уваги, активізації пізнавальних функцій — мислення, пам'яті, уваги.

При інтенсивній та довготривалій роботі може настати знижен ня працездатності — утома і перевтома.

Таблиця 2.1

Категорії робіт за величиною загальних енерговитрат організму ДСН 3.3.6.042-99)



Категорія робіт

Характеристика робіт

Енерговитрати



ккал/ год

Вт



Легкі



1а

Виконуються сидячи та супроводжуються незначним фізичним напруженням

До 120

139



1б

Виконуються сидячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням

121-150

140-174



Середньої важкості



ІІа

Роботи, які пов'язані з постійним ходінням, перемі щенням дрібних (до 1 кг) виробів у положенні стоя чи або сидячи з незначним фізичним напруженням

151-200

175-232



II б

Роботи, які пов'язані з ходінням і переміщенням вантажів до 10 кг

201-250

233-290



Важкі



Роботи, які пов'язані з постійним переміщенням і перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, що вимагають значних фізичних зусиль

Понад 250

Понад 290



Утома — це зниження продуктивності і діяльності через втрату енергетичних ресурсів організму людини.

Зверніть увагу! Дослідження працездатності показало, що в перші дві години продуктивність праці зростає, досягає макси мального рівня, а потім поступово знижується. Монотонна, нецікава робота призводить до того, що втома настає раніше, ніж у тих випадках, коли робота зацікавлює людину.

Унаслідок накопичення втоми і хронічного перевантаження ви никає перевтома.

За наявності хронічної перевтоми:

знижується працездатність;

погіршуються якість і продуктивність праці;

знижується опір організму до інфекцій;

зростає ймовірність захворювання серцево-судинної системи;

збільшується кількість помилок і брак у роботі.

Заходи щодо зменшення втомленості

Втомленість — це процес зниження працездатності і тимча сове знесилення працівника. Розрізняють первинну втомленість, яка швидко створюється, і вторинну, яка наростає за більш трива лий час роботи. Характерною рисою первинної втомленості є від носно швидке відновлення функцій організму після роботи. Хронічна перевтомленість супроводжується відчуттям втоми ще до початку ро боти, зниженням інтересу до роботи, порушенням сну, зменшенням опору інфекціям, схильністю до простудних захворювань.

Заходи щодо боротьби з утомленістю передбачають розроблен ня оптимального режиму праці та відпочинку з годинною обідньою перервою і додатковими короткочасними перервами на 5—10 хв. для відпочинку.

На втомленість людини дуже впливає монотонність праці. Монотонність — це психологічний стан людини, викликаний одно манітним сприйняттям або працею. Розрізняють монотонність, що виникає через інформаційне перевантаження одних і тих самих нер вових центрів (наприклад, робота на конвеєрі), і монотонність, що виникає через брак нової інформації (наприклад, тривале спостері гання за приладами й очікування важливого сигналу). Унаслідок пе ревантаження інформацією, так само, як і при її недостатності, людина втрачає інтерес до роботи, з нетерпінням чекає закінчення зміни. Це негативно впливає на рівень травматизму й аварійності.

Зверніть увагу! Для того, щоб уникнути монотонності, при проектуванні технологічних процесів треба кожній операції на дати змістовності. Рекомендується об'єднати малозмістовні операції в більш складні й різноманітні, переводити робітника з однієї операції на іншу, встановлювати додаткові перерви для відпочинку по 5—10 хвилин. Через кожну годину встановлювати змінний режим роботи конвеєра, удосконалювати естетичне оформлення, застосовувати функціональну музику.

На сучасному підприємстві багато виробничих процесів пов'язані з напруженою розумовою працею, що супроводжується значним нервовим навантаженням. Тривала робота в таких умовах може призводити до нервових і серцево-судинних захворювань. Такі захворювання, як кардіосклероз, атеросклероз, частіше трапляють ся в робітників розумової праці. Заходи профілактики перевтомлен ня при розумовій праці такі самі, як і при фізичній.

Зверніть увагу! За даними міжнародної конференції Суспіль ство, стрес та здоров'я: стратегія всебічних радикальних соці ально-економічних реформ, уже більш як половина молодих людей на сучасних виробництвах відчувають стрес, що супро воджується змінами фізіологічних функцій.

Для здійснення безпеки праці важливо так організувати вироб ничі процеси, щоб виключити стресові ситуації . При стресах різ ко мобілізуються функції організму: слух, зір, напруження м'язів. Це реакція організму на виникнення надзвичайних, екстремальних ситуацій. Важливо, щоб в аварійних умовах стрес не став причиною неправильних дій людини. Отже, потрібно навчати робітників таких дій в екстремальних та аварійних умовах, які би при стресах не пе решкоджали їм виконувати свої професійні обов'язки. Для цього слід проводити навчання і тренування на тренажерах з імітацією різних аварійних ситуацій. В інструкціях з охорони праці потрібно вказува ти дії персоналу в таких умовах тощо.

Гігієнічна класифікація умов праці

Трудове навантаження працівника може супроводжуватися ви никненням психофізіологічних і шкідливих факторів, які можуть призвести до несприятливого впливу на функціональний, інтелекту альний, емоційний стан людини, викликати зниження працездатнос ті і погіршення здоров'я.

Оцінка умов праці проводиться на підставі Гігієнічної класи фікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудо вого процесу.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці по діляють на чотири класи:

/ клас — оптимальні умови праці — такі умови, за яких збері гається не лише здоров'я працівників, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

клас — допустимі умови праці — характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлю ються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періодах.

клас — шкідливі умови праці — характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні норма тиви і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство. Шкідливі умови праці за ступенем переви щення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організмі працюючих поділяються на чотири ступені.

клас — небезпечні (екстремальні) — умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

Адекватна оцінка конкретних умов та характеру праці сприяти ме обґрунтованому розробленню та впровадженню комплексу захо дів і технічних засобів з профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, зокрема шляхом поліпшення параметрів виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості тру дового процесу.

Оцінка фактичного стану умов праці здійснюється на основі да них атестації робочих місць і складання Карти умов праці на робочому місці: ступінь шкідливості факторів виробничого середовища, важкос ті і напруженості робіт встановлюється в балах за критеріями, що надані в Гігієнічній класифікації умов праці. Залежно від фактичного стану умов праці адміністрація підприємств разом з профспілковими комітетами встановлює розміри доплат до тарифної ставки або посадового окладу за шкалою, що наведена в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Розміри доплат до тарифної ставки або посадового окладу за працю в шкідливих умовах



Характеристика роботи

Сума балів

Розміри доплати, % до тарифної ставки або окладу



До 2

4



3 важкими і шкідливими умовами праці

2,1-4

8



4,1-6

12



6,1-8

16



З особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці

8,1-10

20



Більше ніж 10

24



2.3. Мікроклімат виробничих приміщень

Праця, як форма життєдіяльності людини, здійсню ється за певних умов виробничого середовища. Організм працівника разом з виробничим середовищем становить єдине ціле. Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють клімат внутрішнього середовища цих приміщень, що визначається сукупністю температури, вологості, руху повітря, тепло вого випромінювання нагрітих поверхонь обладнання — чинниками, які утворюються в зоні робочих приміщень і діють на організм людини. На відміну від мікроклімату житла та громадських споруд, мік роклімат виробничих приміщень характеризується значною динаміч ністю і залежить від коливань зовнішніх метеорологічних умов, часу доби та пори року, теплофізичних особливостей технологічного про цесу, умов опалення та вентиляції.

Мікроклімат виробничих приміщень, в основному, впливає на тепловий стан організму людини та її теплообмін з навколишнім се редовищем. Параметри мікроклімату справляють безпосередній вплив на самопочуття людини та її працездатність.

Тривалий вплив високої температури в поєднанні зі значною во логістю може призвести до накопичення теплоти в організмі, при якому температура тіла піднімається до 38—40 С, збільшується час тота пульсу до 140—180 ударів на хвилину, підвищується артеріаль ний кров'яний тиск, у деяких випадках можливий тепловий удар, тобто гіпертермія (перегрівання організму).

За зниженої температури, значної рухомості та вологості повіт ря виникає переохолодження організму (гіпотермія) на 10—20%, посилюється обмін речовин. Щодо розумової праці, то значне тепло виділення характерне для таких їх видів, які супроводжуються емо ціями. Особливо воно виявляється при розумових навантаженнях, вирішенні складних, відповідальних завдань.

Гігієнічне нормування параметрів мікроклімату

Мікроклімат виробничих приміщень нормується залежно від теплових характеристик виробничого приміщення, категорії робіт щодо важкості і пори року.

Головним нормативним документом, що визначає параметри мікроклімату виробничого приміщення, є ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны.

Оптимальні (комфортні) мікрокліматичні умови — це такі умови праці, за котрих має місце найвища працездатність і хороше самопочуття.

Зверніть увагу! Згідно з результатами досліджень людина є працездатною і добре почувається, якщо температура навколишнього повітря не виходить за межі 18—20 С, відносна вологість — 40-60%, швидкість руху повітря — 0,1—0,2 м/с.

Оптимальні та допустимі параметри мікроклімату в робочій зо ні виробничих приміщень залежать від категорії важкості робіт і пори року (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Оптимальні і допустимі норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень



Пора року

Категорія роботи



Температура, 'С

Відносна вологість, %

Швидкість руху повітря, м/сек.



оптимальна



допустима на пост. робо чих місцях



опти мальна



допустима на пост. робочих місцях



опти мальна



допустима на пост. робо чих місцях



Холодна

Легка-І а

22...24

25

40...60

75

0.1

Не більш як 0,1



Легка-І б

21...23

24

40...60

75

0,1

Не більш як 0,2



Середньої важкості II а

18...20

23

40...60

75

0,2

Не більш як 0,3



Середньої важкості II б

17...19

21

40...60

73

0.2

Не більш як 0,4



Важка III

16...18

19

40...60

75

0,3

Не більш як 0,5



Тепла

Легка 1 а

23...25

28

40...60

55 при 28

0,1

0,1 0,2



Легка-І б

22...24

28

40...60

60 при 27

0,2

0,1 0,3



Середньої важкості-ІІ а

21...23

27

40...60

65 при 26"

0,3

0,2 . 0,4



Середньої важкості-ІІ б

20...22

27

40...60

70 при 25"

0,3

0,2 0.5



Важка-ІІІ

18...20

26

40... 60

75 при 24

0,4

0,2 0,6



Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату:

удосконалення технологічних процесів та устаткування;

раціональне розміщення технологічного устаткування;

автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами;

раціональна вентиляція, опалення та кондиціювання повітря;

раціоналізація режимів праці та відпочинку;

застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів;

використання засобів індивідуального захисту.

2.4. Виробниче освітлення

Освітлення — один з найважливіших факторів, який значною мірою впливає на продуктивність праці, рівень трав матизму і професійних захворювань.

Згідно зі статистичними даними, до 5% травм можна пояснити недостатнім або нераціональним освітленням, а у 20% воно сприяло виникненню травм.

Гігієнічні вимоги до виробничого освітлення:

рівень освітленості повинен відповідати характерові зорової роботи і встановленим нормам;

забезпечувати достатню рівномірність та постійність рівня освітленості;

не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней;

спектральний склад світла штучних джерел повинен бути наближеним до природного;

освітлення не повинно чинити засліплюючої дії і створюва ти відблиски на робочих поверхнях;

повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Світлове відчуття оком людини, яке викликає оптична части на спектра електромагнітних хвиль довжиною 0,38—0,77 мк, оці нюється світловим потоком (Ф), за одиницю якого прийнято люмен (лм).

Поверхнева щільність світлового потоку, що падає на одиницю площі, називається освітленістю (Е). За одиницю освітленості при йнято люкс (лк), що дорівнює освітленості, яка створена світловим потоком Ф = 1 лм, що падає на елемент поверхні до площі цього еле менту 5 = 1 м2:



Орган зору людини здатний бачити об'єкт при освітленості від 0,1 до 100 000 лк.



Види виробничого освітлення

Природне — створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу.

Штучне — створюється електричними джерелами світла.

Суміщене — при недостатньому за нормами природного освітлення доповнюється штучним.

Природне освітлення поділяється: на бокове, верхнє, комбіноване.

Оскільки природне освітлення не постійне впродовж дня, кількісна оцінка його проводиться за відносним показником — коефіцієнтом природного освітлення (КПО):і



де Евн – освітленість у даній точці всередині приміщення, що створюється світлом неба (безпосереднім чи відбитим);

Езовн— освітленість горизонтальної поверхні, що утворюється в той самий час із зовні світлом повністю відкритого не босхилу.

Нормовані значення КПО визначаються Строительными нор мами и правилами (СНиП ІІ-4-79).

Штучне освітлення за функціональним призначенням поділя ється: на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.

Освітленість робочих поверхонь у виробничих приміщеннях регламентується СНиП ІІ-4-79, залежно, в основному, від характе ристик зорової роботи. Ці норми мають міжгалузевий характер. На їх основі розробляються норми для окремих галузей. Для працівників банківських установ норма освітленості у виробничих приміщеннях становить 300-500 лк.

Рівень освітленості робочої поверхні вимірюється за допомогою приладу — люксметра.

Методи розрахунку штучного освітлення:

метод світлового потоку (коефіцієнта використання);

точковий;

метод питомої потужності.



Таблиця 2.4 Характеристика джерела штучного освітлення

Лампи розжарювання



Переваги:



простота конструкції та виготовлення;



відносно низька вартість;



зручність експлуатації;



широкий діапазон напруги і потужностей



Недоліки:



відносно малий термін експлуатації (до 2,5 тис. годин);



переважання жовто-червоних променів порівняно з природним світлом;



велика яскравість (засліплююча дія);



низька світлова віддача (7—20 лм/Вт);



висока температура нагрівання (до 140 С і вище), що робить їх пожежонебезпечними



Газорозрядні лампи

(люмінесцентні)

Переваги:



висока світлова віддача (40—100 лм/Вт);



термін експлуатації (до 10 тис. год.);



світловий потік близький до природного;



невисока температура нагрівання (30—40 С)



Недоліки:



пульсація світлового потоку;



складність схеми включення;



шум дроселів;



значний час між включенням та запалюванням;



відносно висока вартість



Метод світлового потоку призначений для розрахунку загаль ного рівномірного освітлення поверхонь. Цей метод дозволяє враху вати як прямий світловий потік, так і відбитий від стін та стелі. Світловий потік лампи Фл визначається за формулою:



де Е — нормована освітленість (лм);

S — площа освітлюваного приміщення (м2);

Кз — коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості внаслідок забруднення та старіння лампи (К3 = 1,3— 1,8);|

Z — коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,1 — 1,15); N — кількість світильників;

т — кількість ламп у світильнику;

— коефіцієнт використання світлового потоку.

Коефіцієнт визначається за світлотехнічними таблицями залежно від показника приміщення і коефіцієнтів відбиття стін та стелі.

Показник приміщення визначається за формулою:



де а і b — довжина і ширина приміщення (м);

h — висота світильника над робочою поверхнею (м).

Обчисливши світловий потік лампи Фл, за таблицею вибира ють найближчу стандартну лампу і визначають електричну потуж ність усієї освітлювальної установки.



Точковий метод призначений для розрахунку локального та комбінованого освітлення, атакож освітлення похилих площин. В основу точкового методу покладено рівняння:



де Іа — сила світла в напрямку від джерела на задану точку робочої поверхні (КД);

— кут падіння світлових променів, тобто кут між променем та перпендикуляром до освітлювальної поверхні;

R2 — відстань від світильника до заданої точки.



Для практичного використання у формулу підставляють коефі цієнт запасу К3 , тоді



Значення сили світла /а наведено у світлотехнічних довідниках.

Метод питомої потужності вважається найбільш простим, од нак і найменш точним, тому його застосовують лише при наближених розрахунках. Цей метод дозволяє визначити потужність кожної лампи РN (Вт) для створення в приміщенні нормованої освітленості.



де р — питома потужність Вт/м2 (приймається за довідниками для

приміщень конкретної галузі); 5 — площа приміщень (м2); N — число ламп в освітлювальній установці.

2.5. Захист від шуму, ультра- та інфразвуку, вібрацій

Згідно з ДСТУ 2325-93 Шум. Терміни та визначення шум — це сукупність різних за висотою і тоном звуків, Що виникають у навколишньому середовищі та безпосередньо впли вають на працездатність.

Виробничий шум — шум на робочих місцях, на дільницях або на територіях підприємства, котрий виникає підчас виробничого процесу.

Джерелами шуму на підприємствах є: механічне обладнання, вентиляційні системи, комп'ютерна техніка, холодильне обладнання тощо.

Шумові характеристики джерел шуму визначаються згідно з ГОСТом 12.1.003-83 ССБТ. Шум. Общие требования безопасности.



Зверніть увагу! Шум створює шкідливу дію на фізіологічні функції органів людини: знижує гостроту слуху, змінює кров'яний тиск, послаблює увагу тощо і може призвести до професійного захворювання. В умовах підвищеного шуму (80—90%) працівник затрачає в середньому на 20% більше фі зичних і нервово-психічних зусиль для збереження рівня виро бітку, досягнутого в умовах нормального шуму (нижче 70 дБ).

Установлено, що для 30% людей шум є причиною передчасного старіння.

Шум як фізичне явище характеризується такими показниками:

рівень звукового тиску (інтенсивність);

частотний склад;

тривалість дії.

Рівень інтенсивності шуму визначається в децибелах (дБ). До пустимі межі інтенсивності шуму в різних умовах становлять від 45 до 80 дБ. Інтенсивність шуму понад 140 дБ викликає фізичний біль — так званий больовий поріг.

Увага!!! Шум реактивного літака —115 дБ.

Частотний склад (електронний склад) шуму визначається в Гц.

Людське вухо сприймає звуки в діапазоні від 16 Гц до 20 кГц (20 тис. Гц). Звуки, частота яких нижча ніж 16 Гц, називаються інфразвуком, вища ніж 20 кГц — ультразвуком. Хоч їх і не чути, але вони впливають на організм людини.

Рівень шуму на робочих місцях потрібно контролювати не мен ше ніж один раз на рік.

Нормовані параметри шуму вимірюються шумомірами, частот ними аналізаторами.

Зверніть увагу! Нормою виробничого шуму є рівень звуку до 85 дБ. Рівні звукового тиску ультразвуку та інфразвуку не повинні пере вищувати допустимих значень за ДСН 3.3.6.039-99.

Рівень шуму в приміщеннях банківської установи повинен від повідати Державним санітарним нормам допустимих рівнів шуму на робочих місцях. При цьому рівень шуму на робочих місцях службо вих приміщень не повинен перевищувати норм, що встановлені для приміщень управління і робочих кімнат, а у виробничих приміщеннях (кладові, каси, приміщення для перерахунку, приміщення для пере рахунку грошей клієнтами), де передбачене використання засобів механізації, — відповідно до табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Нормування рівня шумів у виробничих приміщеннях



Робочі місця

рівні середі звукового Іьогео тиску метричними

в окт

авних частої голос ами в



їх Гц

Рівні звуку та еквіва лентні рівні



63

125

250

500

1000

2000

4000

8000

звуку в дБ



Службові приміщення

79

70

68

58

55

52

50

49

60



Виробничі приміщення

89

82

77

73

70

68

66

65

75



Зверніть увагу! Рівні шуму на робочих місцях, обладнаних ПЕОМ, визначені ДСанПіН 3.3.2-007-98.

Методи та засоби захисту від шуму:

зниження шуму в джерелі його виникнення;

зниження шуму на шляху його поширення від джерела;

засоби індивідуального захисту (навушники, шоломи, які знижують шум на 40—50 дБ);

заміна технології виробництва, упровадження безшумних машин, механізмів тощо;

використання шумовловлюючих екранів, поглинаючих фільтрів, зелених насаджень;

раціональний режим праці та відпочинку.

Згідно з ДСТУ 2300-93 Вібрація. Терміни та визначення вібрація — це механічні коливання у виробничому середовищі, які пе редаються людині через дета